* * *
Не видишь Господа ты? Да?
Но в этом лишь твоя беда.
В частице каждой атома
Суть Господа запрятана.
* * *
Поют рассветы по утрам,
Поют совсем неслышно дали.
Нам облака дар пения дали,
Тишь на пруду, в полях ветра.
Нас пенью обучал птиц храм,
И солнце, вставшее над рощей.
После всего чего бы проще
Запеть и нам.
* * *
Судить не надо с горяча,
Как будто рубите с плеча.
Испортить дело просто,
Коль нетерпения вдосталь.
* * *
Что доступное для взгляда
Мы трактуем, как нам надо.
Не охватывает взгляд -
Вот и мелем всё подряд.
* * *
Жизнь существует под луной,
Не случай этому виной.
Иссохнет жизнь в жаре ручьём,
И снова случай не при чём.
* * *
Извилисты мы и прямы,
Выдумывать способны мы.
А выдумки, быть стало,
Это слишком мало.
* * *
Осудят новое всегда,
От этого, знать, никуда.
А это самое оно
Давным-давно заведено.
* * *
Белые ромашки
Сколько видит глаз.
Лето без промашки
Выбирает нас.
Там, на юге пташки
И цветов ковры.
А у нас ромашки
Словно снег белы.
Край родной светлеет
От цветов таких.
Ласковей, добрее
Просит слово стих?
* * *
Есть мудрость нетленная и красота,
Но их прикрывает собой высота.
И как бы рассудок туда нас не вёл –
Всё будут догадки и произвол.
* * *
Поднимается дым голубой,
Поднимается неторопливо,
Ненастойчивый и непытливый,
Он с природой согласен, с судьбой.
Он исчезнет, растает, ну да:
Вот закон существования.
И, конечно, наивно желание,
Здесь оставить себя навсегда.
* * *
Любому мил свой уголок –
Будь розовый, он синий.
Надежда – это огонёк,
Но, правда, за трясиной.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
