Хозяин уезжал далеко.
И срок возврата не сказал,
Таланты выдал до исхода,
Чтоб каждый их приумножал.
-Вложите в дело,кто научен.
Продолжи то,чему учил,
Чтоб путь был моему созвучен,
не дал я каждому сверх сил.
Поэтому один взял пять,
Другому три,силенок хватит,
Ну а тебе? Один мне дать?
Не более.Не буду тратить.
Хозяин отбыл.Братья в дело
Пустили все таланты враз,
Но младший думал"Я умелый",
Его я спрячу прозапас.
Раздался в двери громкий стук.
Хозяин прибыл и воочию,
Желает видеть!Что за звук!
Как будто гром,а небо ясным
ему казалось каждый день,
Но вот выходит брат их старший,
мешки несет,ему не лень.
Купил зерно и в поле сеял,
Затем весь урожай собрал,
Потом сушил,потом провеял.
Ну и конечно подустал.
Хозяин молвит"Стул подайте",
Я вижу верным был рабом.
Сказал тебе:"Приумножайте",
И вот явился ты с добром.
Теперь второго позовите,
Куда таланты он пустил?
Он жнет?Закончит,пригласите,
Пусть отдохнет,он заслужил.
А третий брат стоит в сторонке.
За ним не нужно посылать.
Он думал,что стратег был тонкий,
зачем же поле засевать?
Верну талант и то прекрасно.
Я не растратил?Хорошо!
Зачем какие-то запасы,
когда был день и так тепло.
Хозяин вдруг нахмурил брови.
-Ты раб ленивый!Я сказал,
-Умножь,а ты иную долю,
лукавство всем здесь показал.
Его схватите,накажите!
Во тьме кромешной будет жить.
Я не его уже родитель,
Ты приумножил?Сеял в жизнь?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
"Ты приумножил?Сеял в жизнь?"- это суть нашей христианской жизни: то, что имеем от Господа , приумножать и сеять на ниве Господней. Спасибо,Женя. Благословений вам!!!!!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
